Окуляри у 8 тижнів життя
Церебральне порушення зору (CVI) сьогодні є основною причиною порушень зору у дітей у розвинених країнах, і найчастіше воно виникає після перинатального ураження мозку: глибокої недоношеності або гіпоксично-ішемічної енцефалопатії. У лютому 2026 року в BMJ Open вийшли результати дослідження Babies in Glasses (BiG). Це перша спроба скоригувати зір на близькій відстані у настільки маленьких дітей.
У перші місяці життя немовля вчиться дивитися на близьке: обличчя мами, власні руки, іграшку. Для цього потрібна акомодація, здатність сфокусуватися на відстані 30 см. У здорових немовлят вона швидко дозріває. У дітей після ураження мозку вона часто порушена, і дитина в критичний період розвитку зору бачить близький світ розмитим. Автори припустили, що прості окуляри для близької відстані можуть дати мозку чіткішу картинку саме тоді, коли він найбільш пластичний.
Дослідження проводили в Лондоні, у відділенні інтенсивної терапії новонароджених третього рівня. Включали дітей, народжених до 29 тижнів, і доношених дітей після терапевтичної гіпотермії з приводу ГІЕ. Дітей рандомізували у три групи: окуляри з 8 тижнів скоригованого віку, окуляри з 16 тижнів, або стандартний догляд без окулярів. Окуляри виготовляли за повною циклоплегічною рефракцією з додаванням +3,00 дптр, батьків просили надягати їх на весь час бадьорості. Гостроту зору оцінювали методом преференційного погляду, функціональний зір за батареєю ABCDEFV, через 3 і 6 місяців.
Із 70 сімей, які підходили за критеріями, 55 погодилися, 34 дійшли до базової оцінки, 28 завершили дослідження.
Окуляри носили в середньому 2 години на день замість запланованого «весь час бадьорості». Навіть така доза дала сигнал.
Гострота зору покращилася в усіх групах, але найбільше там, де окуляри дали у 8 тижнів: приріст 0,66 logMAR проти 0,47 без окулярів і 0,37 при пізньому призначенні. Серед глибоко недоношених різниця ще виразніша: 0,67 проти 0,35, тобто майже три рядки таблиці.
Постійність об'єкта (розуміння, що повністю схований предмет продовжує існувати) у 8 місяців мали 56% дітей із ранніми окулярами проти 29% без окулярів. Це вже не лише зір, це когнітивний розвиток.
Жодних травм від окулярів і жодних небажаних ефектів, пов'язаних із втручанням, не було.
Тепер про обережність. Це дослідження здійсненності, а не ефективності: 28 дітей на три групи, відкритий дизайн, широкі довірчі інтервали. Різниця у постійності об'єкта статистично не значуща. Автори самі пишуть, що результати треба інтерпретувати обережно, і вже планують повне РКД для дітей до 30 тижнів гестації з окулярами з 8 тижнів.
Але одна цифра вражає незалежно від статистики: у групі без окулярів лише двоє з семи дітей у 8 місяців мали гостроту зору в межах вікової норми.
Ми, фізичні терапевти, працюємо з цими дітьми з перших тижнів життя. Зір є основою моторного розвитку: дитина тягнеться до того, що бачить, повертає голову до того, що привертає увагу, вчиться контролювати позу, орієнтуючись на зорові стимули. Якщо дитина не фіксує погляд на обличчі чи іграшці на близькій відстані, це не лише офтальмологічне питання. Це питання нашої стратегії втручання.
Тому у дітей із групи ризику варто звертати увагу на зорову поведінку з перших місяців і не відкладати консультацію офтальмолога чи оптометриста до року, коли «можна нормально перевірити». Оцінка рефракції та акомодації можлива у 2 місяці, і це дослідження показує, що вона може мати значення.
Стежитимемо за основним РКД і повідомимо про результати.
Bullaj R, Dyet L, Mitra S et al. Can provision of near vision glasses as an early intervention improve visual outcomes in infants at risk of perinatal brain insult? The Babies in Glasses (BiG) randomised feasibility trial. BMJ Open. 2026;16:e107894. Відкритий доступ: ncbi.nlm.nih.gov/pmc/articles/PMC12911751
